Я врятував Сабрину від кривавих мафіозних розбірок, коли їй було тринадцять. Для мене завжди було важливим зробити все можливе для її безпеки, навіть коли я очолив кримінальний синдикат у Філадельфії. Я відправив її у найкращі приватні школи, тримаючи якомога далі від злочинного світу і від себе самого. Це добре виходило — аж поки їй не виповнилося вісімнадцять. Поки вона не повернулася додому. Поки я не зрозумів, що вже немає тієї сором’язливої дівчинки, а натомість з’явилися гострий розум і довга мова, обличчя ангела і тіло, яке вимагає моєї уваги. Але я пообіцяв собі боротися з цим заради її ж блага.