Можливо, це навіть не цілий клаптик паперу, а скоріше — сторінки з записної книжки, зворотня сторона порваного конверта, обрізки картону або будь-що інше, на чому можна щось написати — не має значення. Хто це за людина? Безперечно — учасник подій. Чому немає опису її характеру? — що вона робила, про що думала, як переживала те, що сталося? А навіщо? Адже є текст, написаний нею самою. Наприклад, ви приїжджаєте до готелю і знаходите в тумбочці частину сторінки — чиїсь записи про життя, про себе, про те, що вона бачила або про щось, що раптом вирішила згадати. Ви прочитали ці розрізнені нотатки і доторкнулися до чужого життя краєм пальця. Ви сидите і задумуєтеся — хто це за людина… Вона залишиться для вас незнайомою, але ви — хоча б на мить — захотіли її зрозуміти…