Можливо, це навіть не цілий клаптик паперу, а може — сторінки з записної книжки, зворотня сторона порваного конверта, обрізки картону чи будь-що інше, на чому можна щось написати — не має значення. Хто цей чоловік? Безперечно — учасник подій. Чому немає опису його характеру? Що він робив, про що думав, як переживав те, що сталося? А навіщо? Адже є текст, написаний ним самим. Наприклад, ви приїжджаєте до готелю і знаходите в тумбочці частинку сторінки — чиїсь записи про життя, про себе, про те, що він бачив або раптом вирішив згадати. Ви прочитали ці розрізнені нотатки і доторкнулися до чужої долі. Ви сидите й задумуєтеся — хто цей чоловік… Він залишиться для вас незнайомцем, але хоча б на мить ви захотіли його зрозуміти…