Рокер, який став нейробіологом, Деніел Левитин досліджує зв’язок між музикою — її виконанням, створенням, тим, як ми її сприймаємо і що нам у ній подобається — і людським мозком. Ведучи діалог із видатними мислителями, які стверджують, що музика — це всього лише випадковість еволюції, Левитин запевняє, що вона — фундаментальна властивість нашого виду. Протягом більшої частини людської історії створювати і грати музику було так само природно, як дихати і ходити, і в цьому брали участь усі. Спираючись на дослідження та музичні приклади від Моцарта до Дюка Еллінгтона і Едді Ван Халена, автор розповідає, як композитори, використовуючи знання про те, як наш мозок сприймає світ, досягають неймовірно приємних відчуттів під час прослуховування музики; чому ми так емоційно прив’язані до музики, яку слухали в підлітковому віці; чому для досягнення музичного майстерності практичні вправи важливіші за талант; і як хитромудрі нав’язливі мелодії застрягають у нашій голові. Ця книга — історія про те, як мозок і музика еволюціонували разом, про те, що музика може розповісти нам про мозок, а мозок — про музику, і про те, що за допомогою обох ми дізнаємося більше про самих себе.