Я різко натискаю на гальмо. Чую свист шин. Мабуть, колеса залишають чорні смуги на асфальті. Та машина не зупиняється: через заблоковані колеса вона повертає ліворуч і, наче іграшкова, злітає у повітря й перевертається, б’ючи боками і мене. Перед обличчям свистить подушка безпеки. Осколки розбитого скла цвірінькають по моєму обличчю. Останнім ковзанням машина приземляється на колеса. Я завис. Ремінь безпеки сильно впивається в тіло, важко дихати. Я намагаюся рухатися, по тілу проходить хвиля болю, я відчуваю себе, наче відбивна котлета. Мій кровоточивий ніс уловлює запах бензину. Гримить вибух. Тіло охоплює нестерпний біль, і раптом настає темрява. Я відкриваю очі: на мені біла сорочка, схожа на хрестильну. У руках — папір, а на ній красиво каліграфічно написане арабськими цифрами число чотири… Куди я потрапив?