Терміном «Цоу» в Японії зазвичай називають напівдикі племена малайської раси, що мешкають у високогір’ї центральної Формози. Вони розташовані в районі від 120°30′ до 120°4′ східної довготи та від 23°1′ до 23°38′ північної широти. Оскільки ця місцевість відома під назвою гори Аризан, або китайською — Алишань, всі племена, що тут мешкають, під час китайського панування називалися «алишань-фань», тобто алішацькими народами. Китайські дослідники розрізняли в цих племенах вісім кланів (шэ), які за розташуванням у верхніх гірських зонах і нижніх долинах поділялися на дві групи: «чотири кланы алишаньських вершин» і «чотири кланы алишаньських низів». Перша група, до якої належать чотири кланы — Juhtu, Imutu, Tfuya і Tapapi — має спільну мову, у якій спостерігаються лише незначні діалектні варіації залежно від клану, а також спільні звичаї, предання про предків і однаковий соціальний устрій. Це дає підстави вважати цю групу одним і тим самим плем’ям. Що ж до «чотирьох кланів алишаньських низів», то за сучасними японськими дослідженнями можна виділити три окремі племена, які у всіх вищезгаданих аспектах — мові, звичаях і традиціях — відрізняються як від першої групи, так і між собою. Перша частина роботи «Матеріали про говірки Цоу», яку нині видають, є результатом моїх досліджень цього дуже цікавого мови, що базуються переважно на матеріалах, отриманих від мого вчителя Вонги і спільно опрацьованих з ним у горах Формози під час постійного шуму дощу в сирому гірському сезоні.