У своїй роботі аналізуються основні концептуальні та соціально-технологічні орієнтири розвитку Сибірського регіону на найближчу перспективу. Головна мета досліджень, викладених у цій монографії, — визначити можливі шляхи переходу до моделі сталого регіонального розвитку, залишаючись у рамках соціогуманітарного підходу, який, на думку авторів, наразі найменше представлений у публікаціях, присвячених проблематиці сталого розвитку. Саме з цих позицій робиться спроба дослідити особливості формування стратегічного потенціалу Сибіру, підсумовуються результати реалізації ріо-кампанії, аналізуються питання соціальної динаміки, оцінюється стан життєвих сил населення регіону, розробляються загальні контури моделі сталого розвитку для окремих територій та соціально-виробничих утворень, зокрема стратегічний план сталого розвитку міста Новосибірська, окремих територій Кузбасу й Алтайського краю. У монографії також приділяється увага соціально-філософським питанням взаємодії людини й природи, найважливішим екологічним проблемам регіонального природокористування. Авторський колектив створив цю роботу на основі досліджень восьми інститутів СО РАН, чотирьох університетів та органів влади Новосибірської області. Структуру монографії та цільову організацію тимчасового авторського колективу розробив член-кореспондент РАН В.І. Бойко. Книга розрахована на наукову спільноту, практичних фахівців у сфері управління, викладачів і студентів вищих навчальних закладів.