До збірки «Нормальна історія» увійшли статті та есе Володимира Сорокіна, написані й опубліковані у 2010-х роках. У художній прозі автор не відходить від улюблених тем: їжа і напої як прояви національного характеру, Москва й Берлін, взаємопроникнення життя і літератури. З невеликих нотаток постає точний портрет двотисячних, сплетений із деталей стилю та побуту, що невблаганно стають минулою епохою. Особливу увагу заслуговують тексти про художнє середовище вісімдесятих, яке сформувало Сорокіна як письменника. Називаючи останнє десятиліття існування СРСР «розривним часом», коли «процес почав витісняти стан», автор показує, як швидко руйнувалися тоді звичні уявлення про світ, як відмовлялися від рамок цензурованого мистецтва. Це свідчення учасника «процесу» цінне не лише для істориків мистецтва, а й для звичайного читача, для якого вісімдесяті асоціюються або з нескінченними чергами, героїнею й сюжетом першого роману Сорокіна, або з партійним санаторієм. Для сучасника, який тоді ще не чув про імперський розпад імен Пригова, Кабакова чи московський андеграунд.