Два курси лекцій, присвячені Лейбніцу, прочитав Жиль Делёз у Університеті Париж-VIII (Вінсен) у 1980 та 1986–1987 роках. Це були останні лекційні курси в житті філософа. Під обкладинкою книги збереглися роздруківки магнітофонних записів, які передають живу інтонацію та емоційний настрій делёзовської мови. На відміну від його пізнішої книги «Загинання: Лейбніц і бароко», у лекціях розгортається набагато ширша картина творчості німецького мислителя. Особливу увагу приділено аналізу зв’язку математичних відкриттів Лейбніца з його філософією, паралелям між Лейбніцом, Спінозою, Декартом, Кантом і Вайтхедом, а також основним поняттям лейбніцевої метафізики. Філософія Лейбніца для Делёза стає не лише ключем до розуміння епохи бароко, а й важливим інструментом побудови сучасної картини світу.