На початку Другої світової війни японський імператорський флот був третім за величиною військово-морським флотом у світі, поступаючись лише ВМС США та ВМС Великої Британії. У грудні 1941 року до його складу входило 18 важких крейсерів. Загалом структура й бойовий склад флоту мали більш наступальний, ніж оборонний характер. Японські важкі крейсери були великими кораблями з надзвичайно потужною артилерією та торпедним озброєнням, швидкістю та значною осадкою. Вони чудово підходили для ведення бойових дій вночі. Їхні великі розміри у поєднанні з потужними силовими установками дозволяли модернізувати крейсери «малими кров’ю», посилюючи торпедне та зенітно-артилерійське озброєння. Візитною карткою зовнішнього вигляду крейсерів стали пагодообразні башти-надбудови, за якими японські крейсери легко впізнати серед кораблів будь-якої іншої країни світу. До того ж, крейсери мали незвичайні вигнуті димові труби, що додавало їм особливого вигляду. Ці кораблі, що милували погляд військово-морських естетів, пройшли всі випробування війни на Тихому океані.