Найбездоганніша і найсамовідданіша любов — це материнська любов до своєї дитини. Лише мама любить просто так, без будь-яких причин. Але як часто ця любов буває егоїстичною! Як часто вона приносить не користь, а шкоду! Таня народила сина у вісімнадцять років. Поки її ровесниці бігали на побачення, на дискотеки й у кафе, міняли кавалерів і мріяли про майбутнє, вона прала пелюшки, варила каші та гуляла з коляскою у найближчому сквері. Весь навколишній світ вважав її ненормальною, а Таня не шкодувала ні про що — вперше в житті вона почувалася потрібною. Але час ішов. Здавалося, що ще вчора, тримаючи в руці теплу, пухку ручку малюка Мити, вона проводжала його у перший клас. А сьогодні Митя їде назавжди до Парижа, бо його молода дружина — француженка. Чи закінчилося життя? Чи були всі жертви марними? А може, навпаки — все тільки починається? Адже дорослий син молодої жінки — це так романтично…