«Північний волхв» (1993) — остання прижиттєва книга британського мислителя Ісаї Берліна (1909–1997), яка входить до циклу його досліджень, присвячених центральним постатям контр-просвітництва: Жозефу де Местру, Джамбаттісті Віко та Йоганну Готфриду Гердеру. Головний герой цієї книги — Йоганн Георг Хаманн (1730–1788), напівзабутий сучасник Канта, який так само, як і він, жив у Кенігсберзі. У есе Берліна він постає не стільки як реакціонер і критик ідеї автономного розуму, скільки як оригінальний мислитель, що став попередником основних тенденцій сучасної філософії — ідеї лінгвістичної природи мислення, нерозривності та взаємопроникнення природи й культури, емоційних основ пізнання та різноманітних типів раціональності.