Ненавиджу Бєлова! Саме через нього ми потрапили у серйозну халепу, і тепер маємо зібрати до 1 січня неймовірну для двох студентів суму. Я в паніці, а він сяє своєю неможливою усмішкою й каже, що має ідею. — Що саме ти пропонуєш, Бєлов? Працювати Дідом Морозом і Снігурочкою на святкових заходах і погасити борг? Ти зійшов з розуму? Щоб я, гордість факультету, розважала п’яних людей на корпоративі? Та ще й з тобою? Добре, гаразд. Варіантів немає — поїхали. Тільки тримай руки при собі, Бєлов, бо ти мені не подобаєшся, зрозумів? Ні твої широкі плечі, ні твої блакитні очі. Ми — ділові партнери, і більше нічого. І... я вже казала, що ненавиджу тебе, так?