Щоб розлучити нас, її батько побив мене майже до смерті. Його люди підняли моє майже бездиханне тіло і відправили на кораблі до Азії. Мені пощастило — я вижив, окреп, повернувся. Тепер у мене є власна імперія. Чого я зовсім не очікував — знову побачити її. Свою хвору любов, яку досі не можу забути. Вона стояла біля воріт мого особняка, дивилася у камеру і тримала за руку дитину. – Допоможи нам, – прошепотіли її потріскані губи. – Допоможу, – я вже знав, що зроблю з нею. І вона це знала. Розуміла. Але щось пішло не так. Її дитина… Катя. Хто її батько? Це ключове питання, яке не дає мені спокою.