Видавництво Народної бібліотеки Нінся, 1986 рік. — 938 сторінок. Виданий у 1132 році, тангутський словник містить понад шість тисяч тангутських ієрогліфів. Ієрогліфи, що входять до словника, поділені на дев’ять розділів за характером початкового приголосного їхнього читання — це ті самі дев’ять класів приголосних, які ми згадували при описі фонетичних таблиць. Групи омонімів (ієрогліфів із однаковим читанням) у межах кожного розділу відокремлені кружечком; окремі склади, тобто ті, що не мають омонімів, наведені наприкінці кожної групи. Під кожним ієрогліфом вказується не його значення, а зазвичай інший ієрогліф, що йому відповідає. Це може бути значуще слово, іноді антонім пояснюваного, або інша частина складного слова, у яке входить цей ієрогліф, або навіть службове слово (наприклад, один із глагольних префіксів досконалого виду, що вказує на напрям руху і вживається з певною групою дієслів). При поясненні службових морфем ставиться комбінація, яка пояснює «службове слово». Залежно від того, чи знаходиться пояснюваний ієрогліф у лівому чи правому оточенні, поруч із ним ставиться відповідний ієрогліф у правому нижньому або лівому нижньому куті. Основна цінність словника полягає у виділенні груп омонімів.