Потрібно визнати, що точної кількості вулиць у Старому Городі Вільнюса ніхто не знає. Навіть найрозумніші не мають надії знайти відповідь — спершу казали, що їх сто вісімдесят, потім виправилися: «Ой, перепрошую, сто тридцять одна!» А поки ми обходили нові незнайомі квартали і записували історії, що увійшли до шостого тому казок, кількість вулиць знову порахували — і виявилося, що їх уже сто сорок шість. Тож замість запланованих п’яти томів у нас вийде цілих сім. З одного боку, це хороша новина. А з іншого — анархія і безлад, ми скаржитимемося. Втім, у нашому місті життя йде спокійно й урівноважено: поліцейські регулярно проводять рейди з вилову особливо злісних демонів, міські духи печуть печиво, а прості вільнюські мешканці п’ють вишневе пиво, щиро спілкуються з безоднею, бачать сни і перемагають смерть — усе як завжди.