Люди не вірять у богів, про яких їм не говорять у церквах, не вірять у сни, які набагато більше за просту гру їхнього підсвідомого, і не вірять у те, що десь існує світ за межами їхнього сприйняття й розуміння. Це правило людського мислення, але, як зазвичай, завжди є винятки. Іноді маленька людина сидить і днями вивчає книги, яких нікому, крім таких самих, як він, не визнають існуючими. Ці книги — єдині уламки тих світів і всього того, що недоступне нашим відчуттям, єдині маленькі містки між нами й світом за межами нашого. Але чи варто порушувати природні межі в надії на Вознесіння чистого розуму?..