Спеціально для цього видання Жоель Гейро, перекладач більшості робіт Агамбена французькою мовою, написав передмову. З її слів: «…Для Агамбена естетичний досвід, незалежно від того, чи звернений він до поезії чи до образотворчого мистецтва, завжди пов’язаний із політичними питаннями, і навпаки — політичні питання, розглянуті у перспективі безперешкодного функціонування форм життєдіяльності, що не підкоряються економіці, незмінно пов’язані з прагненням до нового мистецтва життя. Коли Джорджо Агамбен займається археологічним аналізом якогось юридичного терміна чи богословської категорії, він завжди починає, відповідно до методу Фуко, з глибокого філологічного дослідження, звертаючись до античних — здебільшого грецьких або латинських — джерел, оскільки саме в мові відображаються ті особливості суверенної влади та надзвичайного стану, які потрібно розкрити. У книзі «Що таке «володіння»?» Джорджо Агамбен намагається застосувати метод, протилежний тому, що розробив Ла Боезі у «Роздумах про добровільне рабство»…» З тексту: «…Влада перестає існувати не тоді, коли їй більш-менш повністю не підкорюються, а тоді, коли вона перестає давати накази… Можна було б дати гарний опис ілюзорних демократичних суспільств, у яких ми живемо, простою констатацією: у рамках цих суспільств онтологія володіння зайняла місце онтології твердження, не у ясній формі імперативу, а у більш хитромудрій формі поради, запрошення, повідомлення, які даються задля безпеки, тож підпорядкування наказу набуває форми співпраці, а часто — форми самовладдя…» У форматі PDF A4 збережено дизайн видавництва.