Обхоплена жахом, Патриція спостерігала за зеленуватою мерехтливою вуаллю, яка раптово почала спускатися з величезної голови привида. Повільно, дюйм за дюймом, вона оголила гігантський череп. Його порожні чорні очниці дивилися на дівчину, наче намагаючись заглянути їй у саму глибину душі. Або ж це була спроба її загіпнотизувати? Крик страху застряг у горлі Патриції. Втративши самовладання, з шкірою, покритою липким холодним потом, вона спостерігала за цим дияволським спектаклем: з кожним рухом вуалі зеленуватий привид став все більш чітким — і перед її очима поставав величезний сріблястий скелет. Патриція хотіла закричати від жаху, але голосові зв’язки були паралізовані, і з горла вирвався лише нечіткий хрипкий звук. У відчаї вона намагалася закрити обличчя руками, щоб не бачити цього моторошного видовища, але й пальцем не могла рухнути — жодна клітинка тіла більше не підкорялася їй. Здавалося, життя покинуло її тіло.