Для політичного й ідеологічного контексту, у якому створювалася книга «Метастази задоволення», особливо важливий досвід війни у Югославії та сплеск ірраціонального, неконтрольованого насильства в сучасному суспільстві. Славой Жижек, використовуючи психоаналіз Лакана як основу для відродження марксистської теорії, досліджує роль жінки в новітній філософії та сучасному мистецтві, а також зв’язок між насильством і міжгендерними відносинами. «Де можна осягнути «задоволення як політичний чинник» у його найчистішому вигляді? На знаменитій фотографії часів єврейських погромів — юна єврейська дівчинка, загнана у кут, оточена групою німців. Ця група дуже цікава — вирази облич її учасників відображають увесь спектр ставлення до події: один «отримує задоволення» напряму, як ідіот, інший явно наляканий (можливо, від передчуття, що він може бути наступним), третій робить вигляд байдужості, який приховує лише що прокинулося цікавість, — і так далі, аж до виразів обличчя юнака, якого явно ніяково, йому майже нудно від усього, що відбувається, він не може повністю віддатися подіям, але все одно вони його заворожують, і він отримує від ситуації задоволення, чия сила значно перевищує ідіотизм безпосереднього насолоди. І саме він — найнебезпечніший із усіх: його тремтлива нерішучість — точна копія Чоловіка-Відьми; таке саме вираження обличчя Фрейд помітив у цього пацієнта, коли той розповідав йому про тортури миші: «Коли [Чоловік-Відьма] викладав ключові епізоди цієї історії, його обличчя набувало найдивовижнішого складного виразу. У мене виникло лише одне тлумачення: жах від отримуваного задоволення, якого сам пацієнт і не усвідомлював».