Роман «Бетон» був написаний Томасом Бернхардом (1931–1989) у 1982 році й увійшов у літературу одним подихом: так само, як і оповідач, автор починає роботу над рукописом зимою в Австрії й закінчує навесні на Пальмі-де-Майорці. Розкидаючи по тексту прозорі автобиографічні натяки, він відкриває перед читачем одні страхи — страх задихнутися, замерзнути, страх чистого аркуша — і приховує інші — бідність, близькість. Так він перетворює сповнену болю зізнання героя, хворого саркоїдозом, у справжній бароковий фарс, у якому смерть і меланхолія зливаються в останньому танці. Цей безперервний нарцисичний монолог можна сприймати і як зізнання на кушетці психоаналітика, і як типову австрійську логіко-філософську монодраму, і як сімейний роман невротиків, і як буржуазну історію загибелі одного роду. Головною темою все одно залишається музика. Це книга про неможливість створити твір про композитора Мендельсона — музичне вшанування Бернхарда модернізму, яке ставить його поряд із майстрами «невиразимого» — Беккетом, Пессоа, Целаном, Бахманом. У форматі PDF A4 збережено видавничий макет книги.