Зазвичай вважається, що кожен знає, ким був Вінстон Черчилль, або хоча б уявляє собі образ цієї публічної постаті та легенди воєнної доби. Менше відомий Себастьян Хаффнер, але його коротка та по суті справи біографія такого складного персонажа, життя якого охоплювало майже сто років, стала захоплюючим читанням, що проливає чимало світла на маловідомі аспекти недавньої історії західного світу. І при цьому, без потурання інтересу до будь-яких «інтимних деталей» — що характерно для деяких сучасних біографій — вона висвітлює багато суперечностей і невдач у поведінці та кар’єрі Черчилля, не применшуючи його унікальних досягнень. Біографія Вінстона Черчилля, написана Хаффнером, — це зразок лаконічності й написана з майстерністю досвідченого журналіста, який має перевагу стороннього спостерігача, але водночас добре обізнаний із підґрунтям подій. Серед несподіванок для читача у цій книзі — трансформація Черчиллем своєї лояльності до політичних партій. Він починав як консерватор, згодом став радикальним лібералом і членом уряду Ллойд Джорджа, а після Першої світової війни повернувся до консервативної партії, яку довго ненавидів як зрадника. Черчилль у значній мірі був політичним дисидентом — часто імпульсивним, рідко обережним і щиро не звертав уваги на думки інших. Ненавидячи школу і маючи майже відсутні знання в будь-якій галузі, окрім історії Англії, він звернувся до армії для своєї кар’єри і відкрив для себе радість писання. Передусім і понад усе він був воїном і — кон’юнктурщиком, але без жодної вигоди для себе. Також він був заслуговуючим уваги письменником. Ще одним сюрпризом у розповіді Хаффнера є його глибока прозорливість щодо намірів Радянської Росії та стратегії Черчилля щодо запобігання їх реалізації після війни, а також його повна неспроможність втілити цю стратегію через слабкість Англії перед обличчям і Америки, і Росії. І його однозначне бажання продати британську економіку й імперію в обмін на американську допомогу для досягнення перемоги у війні. Це був єдиний шлях протистояти Гітлеру, і він без сумнівів йшов цим шляхом. Однак математичні й фінансові розрахунки не були сильною стороною Черчилля. Його впертість і прагнення довести свою правоту часто приводили його до рішень, що були важкими для багатьох. Просто запитайте австралійців чи новозеландців, яких він посилав на вірну смерть у Галліполі під час Першої світової, або поляків, яких він залишив у часи наступної війни. Хаффнер також явно натякає на змінливий характер настроїв Черчилля. У наші дні його, ймовірно, діагностували б як «біполярного», адже він коливався між енергійними підйомами і періодами, які сам Черчилль описував як «чорна собака», що його охоплювала. Про Черчилля написано багато, дуже багато книг. Та ця займає особливе й гідне місце серед них. Ця книга настійно рекомендується всім, хто хоч трохи цікавиться особистістю Черчилля або світом британської політики першої половини XX століття.