Ми, як і раніше, живемо в божевільному світі. Як людині впоратися з цим безумством і залишитися Людиною? Напевно, потрібно розфарбувати все довкола ніжними фарбами, подивитися в очі коханому та поцілувати дитину. Нас може врятувати тільки всепрощаюче кохання, невмираюча надія і дощ, що очищає. Тільки велика ніжність до світу дозволяє бачити його смішним, дитячим, трепетним, як крила метелик, що вислизає. Я пишу, тому що не можу не писати, це так само, як шумлять дерева, щоб поділитися зі світом своєю мудрістю про красу… Велика подяка моїм майбутнім читачам, які розуміють світ так само, як я.