Визначити напрямок цього видання досить складно, оскільки воно поєднує в собі не лише художні твори та публіцистику, традиційні для літературних журналів, а й науково-популярні матеріали. Читач знайде тут огляд новин науки — «Наука на просторах Інтернету». Опубліковані статті не лише повідомляють про найновіші відкриття в різних галузях сучасної науки, а й досить докладно розповідають про досягнення, а головне — містять посилання на конкретні сторінки в мережі, де можна знайти більш детальну інформацію. Новини науки «на просторах Інтернету» планується публікувати у кожному випуску журналу. У другому номері «Млечного Шляху» анонсована популярна науково-популярна стаття про відомого математика Піменова. Есе Станіслава Лема «Роздуми про метод» (перше перекладене українською) також виділяє «Млечний Шлях» серед потоку літературно-публіцистичних журналів. Чудовий польський фантаст розмірковує не лише про те, як він сам пише, — це ще й досить несподіваний погляд на літературну творчість загалом. Читач має змогу побачити за кулісами творчий процес Лема — з’ясувалося, що, починаючи писати «Соляріс», він загадував собі загадку дивного розуму і намагався її розгадати протягом усього твору. Написавши перші сторінки майбутньої повісті, Лем навіть не підозрював, що саме Крис Кельвін, прибувши на станцію «Соляріс», розгадує цю загадку. У «Солярісі» він блискуче розкрив власну таємницю, тоді як загадку дивних тіл у повісті «Слідство» письменник так і не зміг розгадати, про що чесно зізнався у своєму есе, вперше опублікованому (переклад зроблено за рукописом). Надзвичайно цікава і перша в номері фантастична розповідь Едварда Мітчелла «Експеримент професора Шванка». Творчість Мітчелла (1852–1927) майже невідома російському читачеві, а між тим, за життя він написав близько десяти науково-фантастичних оповідань, кожне з яких відкривало новий напрям у жанрі. Він першим за десять років до Герберта Уеллса писав про подорож у минуле на машині часу («Годинники, що йдуть назад»). Першим серед американських фантастів він створив образ невидимки («Прозорий чоловік»). У розповіді, опублікованому у «Млечному Шляху», вперше в фантастиці піднята тема пересадки свідомості від одного до іншого. Мітчелл був першим, хто писав про симбіоз людини і машини («Людина без тіла»), про майбутні комп’ютери («Найздібніша людина у світі»). «Млечний Шлях» відкрив для українського читача дуже цікаву постать, творчість якої вплинула на розвиток усього західного жанру фантастики. Не оминули увагою і королеву фантастики — наукову фантастику. Вона гідно представлена «головною стравою» номера — повістю головного редактора журналу Павла Амнуеля «Свідок». У першому номері «Млечного Шляху» багато фантастики, але це все ж не виключно журнал фантастики. Як і не науково-популярний журнал. Хоча на сторінках «Млечного Шляху» є і фантастика, і наука. «Перед вами не журнал фантастики, хоча більшість текстів першого номера — саме фантастика, — йдеться у редакційному вступі. — Це не детективний журнал, хоча ми любимо класичний детектив і публікуватимемо найкращі твори цього жанру. Це не журнал літературного мейнстріму, хоча й цей напрямок знайде місце на наших сторінках. Реалістичні твори і фантастика, детективи і містика. Твори російськомовних авторів і переклади. А ще — критичні статті, есе, огляди, науково-популярні матеріали та роздуми про сучасну науку. У нашому журналі — різноманіття сучасної художньої та науково-популярної літератури, зібране «в одному флаконі». «Млечний Шлях» — наша літературна Галактика у всій її багатоманітності: зорі великих і малих світил, постійних і змінних, що спалахують і вже згасли. Магнітні поля літературних пристрастей і галактичні скупчення та течії…»