«Тихо хлопнула вхідні двері. Здивований вигук Інкіна, потім три сухих клацання. Я почула їх, незважаючи на музику, що грала. Ледь встигла натягнути те, що потрібно, і вибігла з туалету. Двері в квартиру були широко відчинені. Відчуваючи неладне, я побігла до вітальні. Інка лежала на підлозі, задихаючись, мов риба, яку винесли на берег. Лише у риби кров не така яскрава або й зовсім відсутня, не знаю. У Інки ж на грудях, там, де її гладеньке тіло було прикрите халатиком, утворилася і продовжувала розпухати яскраво-аленька мокра пляма. Я побігла до телефону. — Терміново, — закричала я у трубку, назвавши прізвище Інки, — поранення вогнепальне…»