Одного похмурого вечора 31 жовтня 1910 року старшого лікаря залізничної амбулаторії станції Астапово викликали до пацієнта — і він навіть не підозрював, якою стане ця зустріч. У будинку начальника станції умирало велике російське слово, філософ і одночасно — відлучений від церкви єретик Лев Миколайович Толстой. Саме станційний лікар, недоучений психіатр, мав стати «сповідником» генія, розібратися у протиріччях його життя, творчості та внутрішньосімейних стосунках, а також винести своє медичне висновок — поставити діагноз: афект-епілепсія. Страшні, шокуючі факти відкривалися скромному провінційному лікарю, який задавався незвичними для себе питаннями. Чому великий письменник їздив дивитися на розтин тіла знайомої йому жінки? Чому на горищі будинку його найближчого родича були знайдені скелети новонароджених? За що рідний син називав письменника «поганим» і відмовлявся спілкуватися з ним? Чому дружина Толстого так ревнувала чоловіка до його секретаря та видавця? Чому цей видавець не допустив до умираючого Толстого духовника, щоб той міг його заспокоїти і примирити з церквою? Усе оповідання побудоване на основі справжніх документів, листів і щоденників письменника та його рідних.