Габріель Вітткоп розповідає про походження, звичаї, долі та перетворення гарпій. Ілюстрації автора. Гарпії — вездесущі й завжди напоготові, тому від них не втекти. Ключ до розгадки криється у їхній назві — «похитительки», «крадійки». Вони втілюють у собі критське божество смерті, яке в «Одіссеї» постає як бушуючий вітер. У індуїстській теогониї вони стають демонами небосхилу — прекрасними, мов великі хижі птахи. Постійно змінюючись із віку в вік, вони набувають нових, несподіваних облич, що перетікають одне в одне у вічному русі, схожому на хвилювання моря, де вони й зародилися. Вони — старі, як небо, і старі, як смерть. Гарпії — образ пожираючої Матері, космічної істоти, що ковтає і вивергає у вічному двобої. Тому вони близькі до бородатих сирен, богинь-змей, що випльовують великі ріки, та до божеств хтоносних глибин. Якщо вам сниться, що ви їсте печінку гарпії, незабаром помрете.