Мариса миттєво все зрозуміла. З жахом вона поглянула на Дейзі й прошепотіла: — Ви, мабуть, зійшли з розуму? — Якщо ненависть — це форма божевілля, то так, я зійшла з розуму. На цій землі немає людини, яку я б ненавиділа більше за вас, Мариса. Чуєте дзвін дзвонів? Дзвони старої вежі ще більш древнього монастиря? Вони пророчать вашу швидку смерть, Мариса. Може, вас заспокоїть те, що ваша смерть буде не банальною, а дуже яскравою. І справді — дзвони! Вони дзвеніли! І так голосно, що їх чув увесь околиця. Серце Мариси билося так, ніби ось-ось зупиниться від страху. Але раптово її розум знову став ясним. — Ти помреш разом зі мною, — твердо сказала вона, намагаючись зберегти спокій. Дейзі здивовано поглянула на дівчину. — Не копай іншому могилу, Дейзі, сама у неї попадеш. Ти про це не подумала? — Я все обдумала. Мій план ідеальний.