Преподобний наш Отець Фаласій процвітав у першій половині сьомого століття. Він був пресвітером і настоятелем одного монастиря в лівійських пустелях. З любові до благочестя цей блаженний Авва поєднував прагнення до духовного просвітлення та багато займався вивченням Святого Писання. Він був сучасником Святого Максима Исповедника й підтримував з ним духовний зв’язок. Збереглося кілька листів Святого Максима, присвячених цьому Авві, і йому цій особі присвячена ціла книга, що містить пояснення важких місць Святого Писання. Святий Максим високо цінував цього Авву й у одному з листів навіть називає його своїм наставником. Ймовірно, його блаженна смерть сталася не пізніше 660 року. Пропоновані чотири сотні його висловів про любов, стриманість і духовне життя наповнені настановами. Вони здебільшого мають морально-аскетичний зміст, але є й такі, що містять догматичні думки, якими користувався Святий Дамаскін у своїх викладеннях віри. Якщо читати послідовно лише початкові літери кожного вислову з оригіналу, то виникне певна ідея — саме її й ставлять на початок кожної сотни.