Віками Палестинська земля була оповита кров’ю. Тут боролися і знищували один одного єгиптяни, халдеї, хананейці, євреї, вавилоняни, ассирійці, перси, греки, римляни, араби, турки та інші народи, прагнучи заволодіти цією землею. Спершу з Європи сюди йшли хрестоносці, а згодом — учасники перших «гуманітарних інтервенцій» Ліги Націй. Важко уявити, що ця безплідна, кам’яниста земля під палючим пустельним сонцем — те місце, за яке не століттями, а тисячоліттями проливалася кров. І досі вона ллється. На Західному березі річки Йордан і в Газі, на Голанських висотах та в арабському Єрусалимі триває боротьба. Війна вже йде багато років. Одні кажуть, що вона почалася у 1947-му, коли ізраїльські солдати вигнали сотні тисяч палестинців, інші — що ще в 1930-х, коли переселенці з Європи, сіоністські колоністи, силою виганяли місцевих селян із їхньої землі. Як би там не було, понад сімдесят років мир тут — лише спогад. І сьогодні в Палестині, на крихітній території менше за Московську область, триває боротьба не на життя, а на смерть. Вона йде за кожен камінь, за кожен клаптик цієї кров’ю просоченої землі…