— Не так, — раптом вигукнув Дмитро. — Не так, чуєш? Так, спочатку я прийшов у цей дім, щоб повернути собі компанію батька. Але тепер все так заплуталося, що я боюся, ми обоє втягнулися у цю гру, боюся, що ти зараз у великій небезпеці. Тому я й залишаюсь із тобою! Чи за ті дні, що ми провели разом, ти нічого не зрозуміла? — Що я мала зрозуміти? — підвищила голос і я. Замість відповіді Дмитро раптово встромився в мої губи пристрасним поцілунком, як і тоді. Я намагалася вирватися, але він ще сильніше притискав мене до себе. Нарешті мені вдалося відштовхнути його і вдарити по щічці. Тепер я бачила його ясно. — Йди геть! Я попрошу Вадима передати тобі гроші і фірму твого батька. Але в твоїх послугах я більше не потребую! — Ти так нічого й не зрозуміла! — Йди геть, я сказала! Дмитро гірко усміхнувся і пішов, а я зтомлено опустилася на ліжко. Зір повернувся, але це не радувало. Серце боліло все сильніше, і я не могла зрозуміти чому.