Сміт стверджує, що причина прагнення людей до багатства, їхнього честолюбства полягає не в тому, щоб досягти матеріального добробуту, а в бажанні виділитися, привернути до себе увагу, отримати схвалення, похвалу, співчуття або супутні їм висновки. За його словами, головною метою людини є не багатство чи задоволення, а заздрість і самозакоханість. Багатство ставить людину на перший план, перетворюючи її на центр уваги всіх навколо. Бідність означає невідомість і забуття. Люди співпереживають радістю правителів і багатіїв, вважаючи їх життя найвищим щастям. Таке існування є необхідністю, адже вони втілюють ідеали звичайних людей. Звідси й виникає співчуття і співпереживання до всіх їхніх радощів і турбот.