Колись, працюючи журналісткою, я завітала до «Сабурової дачі», щоб взяти інтерв’ю для статті. Вражень було багато, і моя уява запрацювала на повну силу. У цьому циклі казок я розповідаю про звичайних людей, які опинилися у складній ситуації і випадково потрапили до «таємничої» клініки. Мрачний «жах» буднів психіатричної лікарні нікому краще за Едгара По не передати. Мені до душі бачити в будь-якій ситуації щось хороше, тому ці казки наповнені нотками гумору, який додали привиди «старої лікарні»: лікар, пацієнти та стара санітарка. Невідомо звідки і яким шляхом вони прийшли до мене, попросилися у казку — і я не могла їм відмовити.