У збірнику зібрано раніше опубліковані твори у жанрі фентезі: «Прощання Колдуна», «Привид на годину» та «Між світлом і темрявою». **«Прощання Колдуна»** Він — успішний бізнесмен, користується популярністю у жінок, але особисте життя йде не так. Щоб пережити особисту драму, він вирішує виїхати у маленьке містечко. Сам він вважає, що це його рішення, але насправді його веде ланцюг подій — до зустрічі з тим, хто його чекає, і про якого він ще не знає, що його обрали для невідомої йому місії. Але вибір — залишатися або йти — завжди залишається за ним, так само, як і з жінками, яких він зустрічає. Проте цей ланцюг подій повертає його до початку. Все через те, що той, хто пише сценарій цих подій, втомився. Але сценарій уже написаний, герої зрозумілі, і залишилось лише актору — грати. Хоч ролі він ще не читав і, можливо, не прочитає. За всім цим стоїть той, хто знає більше за всіх разом узятих — Колдун. «Поки він рухається по колу, ситуації потрібно змінювати, постійно ставлячи перед вибором. Тільки тоді його позиція стане міцнішою у своїх переконаннях. Ми — люди, і часом наші вчинки непередбачувані, а втручатися і примушувати — лише псувати майбутнє. Потрібно давати людині свободу вибору. Можна підказати, але не примушувати…» **«Привид на годину»** Чого можна очікувати, якщо вночі з’являється привид не просто так, а з проханням? І що з цього виходить? — Вас турбує моє появлення? — почув він. — Якщо це можна так назвати, — відповів він і почув свій раптово осиплий голос, — а ви хто? Привид? — Так. І це не з приводу привидіння. Ви мене реально бачите. Ви злякалися? **«Між світлом і темрявою»** За випадковим збігом обставин герой почув заклик: чи знайдеться хтось, хто зможе викликати на суд людський Творця? Або хоча б з’ясувати, чому світ такий, яким він є, і поставити йому запитання. Він вирішив спробувати, а далі з’явився посланець, що супроводжує його і досліджує світ, а також присутній на засіданні, де суддею виступає людина. — Навіщо тобі цей спектакль? — спитав сатана. — Результат був передбачуваний. — А правильно він сказав, — промовив Творець. — Вони живуть між світлом і темрявою. І куди спрямований їхній погляд, ще потрібно працювати. В кінцевому підсумку, світ і спокій закладені у них з народження. Так я їх створював. А те, що створив світ за шість днів, — сталося природно. Це було радісно. Я можу все передбачити і зробити краще, але питання — навіщо тоді їх створювати? Чому взагалі? — Тому що вони б зараз просто сиділи і говорили б про щось, що через тиждень їм вже набридне. Взагалі, ти правий. І цей спектакль був потрібен. Можливо, не лише їм, а й нам. Я, звичайно, спілкуюся з ними частіше, але цікаво було почути все з боку — для кого ми стараємося.