«В освіті громадянських суспільств, як і у будь-якому історичному процесі, неминучий відомий осад, в якому накопичуються одиниці, що виділяються із загальних форм життя, так як у хімічному процесі осідають на стінках судини частинки, нездатні до хімічної сполуки. Обсяг і злоякісність такого осаду зазвичай збільшуються в періоди загального бродіння, коли запропоновані до вирішення завдання коливають суспільну масу та порушують спокійну рівновагу, в якій вона перебувала багато років. У такі епохи, під видимими, історично утвореними суспільними верствами, накопичується особливий підпільний шар, зазвичай вороже розташований до громадському організму, що влаштувався над ним, і принаймні зовсім чужий історичним формам життя, біля якого він накопичився в темряві, уявляючи собою патологічний нарост тілі…»