Бують історії, кінця яких ніхто не знає. Бувають легенди, кожне слово у яких правда. Існують зірки, яких не видно із землі. Буває кров, яку навіть не змиє час. І буває час, який не змити кров'ю. Найджел не знав, що наслідки деяких вибухів серйозніші, ніж зруйновані стіни та скалічені тіла. І коли розбиваєш на уламки чужі надії, треба бути готовим заплатити та прийняти вибір, що ти зробив. Вони були із різних всесвітів. Кір - командир обложеної фортеці, воїн, що прямує своїм принципам. А Найджел - сирота, чиє життя нічого не означало для інших. Вони не мали нічого спільного, що могло б пов'язати їх. Поки не пролунав вибух. Кажуть, що одне із двох крісел у кабінеті коменданта фортеці стоїть саме для Смерті. А якщо вона передасть свій плащ? Для кого тоді буде крісло?