У основі цього наукового дослідження — концепція фрактальної географічної трихотомії. Автор доводить, що на мікрорівні, біля стиків трьох держав у різних частинах світу, формуються специфічні географічні структури, які характеризуються посиленим центростремним режимом господарського природокористування та симетризацією територіальних утворень. Особливу увагу приділено прикордонному положенню Забайкальського краю у трансграничному трьохзонному регіоні, на сході Росії, Монголії та Китаю. В результаті філософсько-географічної ідеалізації запропоновано дві регіональні моделі територіальних структур природи, населення й господарства — ортогональна і радіальна. За цими моделями створено дві картографічні анаморфози Забайкальського краю, що відображають роль прикордонного розташування у територіальній організації населення й господарства. За допомогою розрахунків коефіцієнта щільності транспортно-розселеньних структур автор доводить зменшення впливу прикордонного положення: відповідно до ортогональної моделі — із віддаленням від російсько-китайського кордону; згідно з радіальною — із віддаленням від стику трьох держав. Монографія розрахована на географів, соціологів, економістів та фахівців у галузі прикордонного регіонального управління й трансграничної інтеграції.