Зображуючи світ, де панують нерозв’язні протиріччя й панує парадокс, роман «Почесний консул» (1973) ілюструє актуальність творчості Гріна. Це не лише визначає гостроту сюжету, а й залучає персонажів у дискусію про віру й безвіру, про доброту й жорстокість Бога, про гуманізм і проблему революційного насильства. У романі «Людський фактор» (1978), що розповідає про подвійного агента спецслужб, відображена тривога автора щодо долі людської сутності у сучасному світі, де безжально й навіть вороже налаштована державна машина. У повісті «Доктор Фішер із Женеви, або Вечеря з бомбою» (1980) високомерний багатій і мізантроп, проводячи психологічні експерименти над своїми гостями, досліджує межі жадібності та ступінь приниження, до якої здатні опуститися люди, підкорені культу наживи…