Книга Роберта Грейвса (1895–1985) — поета, романіста, фольклориста, перекладача, автора історичних романів і монографій з міфології — є дослідженням давніх релігій та міфів, пропущеним через багату поетичну уяву. Хоча фахівці можуть не погоджуватися з методами й висновками Грейвса, важко залишитися байдужим до його дивовижної праці, яка відтворює уявлення про єдину богиню-матір, що лежить в основі всіх міфологій. «Богиня — це прекрасна, струнка жінка з крючкуватим носом, блідим, мов смерть, обличчям, яскраво-червоними губами, неймовірно голубими очима та довгим світлим волоссям. Вона може перетворюватися на свиню, кобилу, собаку, лисицю, ослицю, ласку, змію, сову, вовчицю, тигрицю, русалку або огидну стару Каргу. Її імен і прізвиськ безліч. У легендах про привидів її називають Білою Дамою, а в давніх віруваннях — Білою Богинею — від Британських островів до Кавказу. Не пригадую жодного справжнього поета, починаючи з Гомера, який би не залишив власного свідчення про Неї. Можна сказати, що ознакою поетичного бачення є точність у зображенні Білої Богині та острова, де вона панує. Саме тому, коли читаєш справжню поезію, волосся стають дибки, сльози навертаються на очі, комок підступає до горла, по тілу біжать мурашки, а спина стає холодною. Справжня поезія — це закляття Білої Богині або Муза, Матері всього сущого, сили, що здавна була і страшною, і бажаною — як павук або матка бджолина, чиї обійми несуть смерть.» Роберт Грейвз, «Цар Ісус»