«Русуданіані» — один із визначних пам’яток давньогрузинської художньої прози. Це обширний збірник повістей, притч і новел, що захопливо розповідають про «доблесть, славу та кохання» багатьох героїв цієї книги. Основна сюжетна лінія, яка об’єднує весь твір, така: між сходом і заходом жив шляхетний чоловік Аптвіміане, могутністю подібний царям. У нього було дванадцятеро синів і одна неперевершено красива донька — Русудан. Того ж часу в царстві Іаманеті жив воїн Манучар, спадкоємець колишніх володарів, позбавлений трону. Завойовники змусили його предків перейти до чужої віри. Сам Манучар у таємниці виховувався у християнській вірі, але при дворі ворогів про це ніхто не знав. Його прихильно приймали, він здобув повагу як воїн і отримав невеликий маєток, де й коротав свої дні. Та раптом чутки про неймовірну красу Русудан дійшли до Манучара, він охоплений полум’ям любові і «почав танути, мов воскова свічка». Манучар вирушає до Аптвіміане і добивається руки Русудан. Вони повернулися додому і щасливо живуть. Однак «радість і горе йдуть рука об руку». Царь-зрадник спершу викликає до себе Манучара, потім — за порадою заздрісників — прекрасну його доньку Роден і, нарешті, відважного сина Придона. Русудан впадає у безпам’ятство від горя, день і ніч проливає гіркі сльози, не знаходячи собі розради у розлуці з чоловіком. Коли ж донька і син залишають її, материнське горе стає безмежним. Тоді, щоб її заспокоїти, за проханням сина спершу приходять батьки, а згодом — з усіх кінців світу збираються і дванадцять її братів. Кожен із них розповідає засмученій сестрі якусь історію — або з прочитаних у старих книгах, або побачену, або почуту — лише б розвіяти її горе. Між десятим і одинадцятим оповідями приходить лист від Придона, а наприкінці останньої новели він сам повертається. Русудан просить Придона наказати мудрецям зафіксувати нащадкам усе, що трапилося з ними, і всі розповіді братів. Розлука з близькими руйнує її сили, і через кілька років вона помирає, так і не побачивши свого чоловіка. Лише після її смерті безумний від горя Манучар повертається додому… Таке зміст «Русуданіані» (тобто «Книга про Русудан»).