Якщо кінематограф перестане паразитувати на літературі, як він навчитиметься ходити прямо? Зараз ми можемо лише здогадуватися, спираючись на туманні натяки. Наприклад, нещодавно показували «Доктора Калигару», і раптом у кутку екрана з’явилася тінь, схожа на головастика. Вона роздулася до величезних розмірів, здригнулася, піднялася і зникла, потонувши у небутті. На мить здавалося, що вона символізує якусь страшну, хворобливу фантазію безумця. На мить здавалося, що контуром можна передати думку ефективніше, ніж словами. Здавалося, цей жахливий, тремтячий головастик — це сам страх, а не підтвердження того, що я налякана.