Мене звати Саад Саад — це означає арабською «Надія Надія», а англійською — «Сумний Сумний». Так починається «Улісс із Багдада» — новий роман Ерика-Емманюеля Шмітта, одного з найвизначніших сучасних французьких прозаїків. Головний герой, юнак на ім’я Саад Саад, прагне залишити Багдад — місто, де під бомбардуваннями загинули його рідні та наречена — і вирушити до Європи, яка для нього символізує свободу та майбутнє. Але як перетнути кордони, якщо у кишені немає навіть динара? Як вижити під час корабельної аварії, уникнути погоні наркоторговців, протистояти чарівному співу сирен, втекти від циклопа-тюремщика, звільнитися від магічних заклять сицілійської Каліпсо? Так, крок за кроком, розгортається жорстока, трагічна і водночас смішна одіссея біженця — одного з сотень тисяч, хто змушений був залишити рідні місця. Е. Е. Шмітт — блискучий оповідач — змушує читача захоплено слідкувати за вигинами сюжету, що нагадує то мандрівки гомерівського героя, то казки «Тисяча і одна ніч». Шмітт — філософ-гуманіст, який змушує задуматися над питанням: що насправді для людства означають кордони у початку третього тисячоліття.