Мешканці села виявилися хорошими хлопцями, але їхнє прагнення влаштувати моє особисте життя трохи нервувало Мою Світлость. Вони дружно намагалися підсовувати мені парнів, і добре б ще, щоб це були справжні хлопці, а то ж вони тягали якихось малолітків, без сліз не глянеш. Я терпіла, терпіла, а потім влаштувала всім рознос. Говорила тридцять хвилин, пояснюючи різницю між недосвідченим юнаком і справжнім чоловіком. Зрозуміли. Після цього хлопців підсовувати перестали, але почали приносити всіх інших диваків. То вампира якогось прив’язаного і наляканого, якого зловили неподалік від села, то лісового духа, ошалівшого від такої уваги, то навіть русалку! І як тільки зрозуміли, я й сама не знаю. Ну, як зрозуміли — так і несли назад, а я кожного ранку прокидалася з думкою, кого ж сьогодні підсунуть мені турботливі піддані…