Новий роман Зази Бурчуладзе, написаний за мотивами подій серпня 2008 року, розповідає про те, як «Маленька переможна війна», вигідна обом сторонам політика, перетворилася на глибоку травму для простих людей. У книжці йдеться не про руїни й купи трупів — цього тут немає і не буде. Ця дивна війна наче залишається за кадром, проте невидимо пронизує думки, як нав’язливий невроз. Спокійне життя південного міста, солодке «dolgе far niente» юної тбіліської молоді, келих холодного білого вина, забутий кимось у кафе iPod, беззмістовні світські розмови, сонцезахисні окуляри, у яких відбивається близька хмара — все це миле й безтурботне раптом втрачає будь-який сенс, коли в небі пролітає винищувач. Мабуть, це життя й до війни було ілюзорним, а сама війна — маленька й несправжня — лише відкрила її істинну природу.