Один із найвідоміших гумористів світової літератури, О. Генрі створив унікальну панораму американського життя на межі XIX–XX століть. У гротескних ситуаціях він передав контрасти й парадокси своєї епохи, яка відкрила простір для людей із діловою хваткою: випадок то підносить їх на вершини успіху, то опускає до найглибших днів життя. «Того ранку я з дружиною розлучилися, як завжди. Не допивши другу чашку чаю, вона проводила мене до дверей. Там вона змахнула з мого лацкана невидиму пилюку — справжній жіночий жест, щоб показати, що ти — її власність — і попросила не забути про мою простуду. У мене ж її не було. Після цього був прощальний поцілунок — звичайний сімейний поцілунок, що пахне її улюбленим милом. Нічого несподіваного: жодної краплі різноманіття, що могла б урізноманітнити цю звичну ритуальність. Дуже майстерно, здобутою довгою і досвідченою практикою, вона перекосила в моєму галстуку добре вколоту шпильку, і, нарешті закривши за собою двері, я почув, як вона топає домашніми тапками до їдальні, щоб допити охололий чай…»