Один із найвідоміших гумористів світової літератури, О. Генрі створив унікальну панораму американського життя на межі XIX–XX століть. У гротескних ситуаціях він передав контрасти й парадокси своєї епохи, яка відкрила простір для людей із діловою хваткою: їх то підносить випадок до вершин успіху, то опускає до найнижчих точок життя. — Трест — це його найслабше місце,— сказав Джефф Пітерс. — Це нагадує мені,— відповів я,— безглузде висловлювання на кшталт «Чому існує полісмен?». — Ні,— заперечив Джефф,— між полісменом і трестом немає нічого спільного. Те, що я сказав, — це епіграма… або, так би мовити, квінтесенція. Вона полягає в тому, що трест і схожий на яйце, і не схожий. Коли потрібно розбити яйце, б’ють із зовні. А трест можна зламати лише зсередини. Сідай і чекай, коли пташеня розірве всю шкаралупу. Подивіться, який виростає новий поколінь коледжів і бібліотек, що щебечуть і цвірінькають по всій країні. Так, сер, кожен трест у своїй грудях має насіння власної загибелі — наче півень, що у Джорджії занадто близько до зібрання методистів почне співати, або той член республіканської партії, що балотується на посаду губернатора Техасу…