Життєвий шлях великої людини неминуче викликає різноманітні тлумачення, тож оцінки її особистості часто суттєво відрізняються між собою. Так само різнилися й портрети, намальовані багатою плеядою біографів, які вважали, що правильно описали й правильно інтерпретували життя покійного Джеремі Пратта Сибба, згодом — батька Сиббера, монаха ордену бенедиктинців, святого, недавно канонізованого Римською курією. Аналіз численних біографій цієї видатної духовної особистості, володіння якою виявляє високі моральні якості, не входить у нашу задачу. Автор ставить перед собою лише мету об’єктивно й без упереджень розповісти про його чудову життя, зосереджуючись більше на внутрішньому, ніж на суспільному аспекті, приділяючи особливу увагу раннім рокам формування його особистості й коротко згадуючи події великого суспільного значення, які й досі залишаються свіжими у нашій пам’яті. Водночас автор із самого початку прагне рішуче дистанціюватися від небагатьох, але небезпечних, воїнів-атеїстів, які мають наглість вважати життя Сиббера за важкий випадок хронічного запору.