Заглибімося на кілька років назад у часи створення «Володаря Червей». У квітні 1980-го, коли я проходив останній рік служби у тренувальному центрі королівської військової поліції, випадково надіслав видавцям два примірники своєї новели «Будинок над ставком». Це була просто помилка з мого боку, і ніколи раніше я так не робив, адже подібні помилки зазвичай викликають кепські зауваження. Один із примірників потрапив до Ліна Картеру, який намагався відродити серію багатотиражних збірок у м’якій обкладинці «Weird Stories», що виходили у видавництві «Zebra». Інший — моєму доброму другу, Франческо Кові, який тоді мешкав у Генуї. Кова саме підбирав цікаві оповідання для свого чудового італо-англомовного журналу «Kadath», і я пообіцяв допомогти йому. На мою думку, ця новела — одна з найкращих моїх творів. Щонайменше — не гірша за інші, адже і Картер, і Кова купили її і опублікували майже одночасно — у «Weird Stories» і «Kadath». За останні двадцять п’ять років ця історія неодноразово перевидавалася і найкраще прозвучала у моєму збірнику «Вампірський шабаш», що вийшов у видавництві «Fedogan & Bremer». До речі, коли цей збірник побачив світ, він миттєво став бестселером «Fedogan & Bremer». Можливо, я тут і ні при чому, але на наступному Всесвітньому конвенті фентезі саме це видавництво отримало нагороду у номінації «Кращий збірник оповідань».