Що бажати, якщо ти — напівіндієць, що живе в передмісті Лондона? Якщо твій батько ходить містом у традиційному вбранні й, начитавшись індуїстських книг, вважає себе справжнім просвітленим? Якщо твоє перше й єдине кохання — Чарлі, син твоєї мачухи? Якщо навколишній світ — це безумне буйство кольорів, що нагадує твори Mahavishnu Orchestra, а ти — душевний дальтонік? Ханіф Курейші точно знає відповіді на всі ці питання. «Будда з передмістя» — історія двадцятирічного індуса, що живе у Лондоні. А може, це й історія самого Лондона, у якому мешкає цей молодий індієць. Хто з них — декорація, а хто — справжній актор, визначити непросто. Глибокі внутрішні пошуки головного героя відбуваються у Лондоні 70-х — у світі, наповненому своїми богами й демонами. Він пробує наркотики, п’є екзотичний чай, слухає Pink Floyd і The Who, читає Керуак. Він починає грати у театрі, разом із братом Чарлі, який став панк-зіркою, мандрує Америкою. А водночас, головний герой — Карім — не має ясного уявлення, як йому далі жити. Все, що було йому дорого з дитинства, зникло. Його сім’я розірвана, найкращий друг — двоюрідна сестра Джаміла — вийшла заміж за недієздатну людину, здатну лише читати детективи й відвідувати проституток. Його запрошують у театр на роль Мауглі…