У цьому збірнику есеїв письменник, критик, поет і художник Джон Бёрджер (1926–2017) розмірковує про жахи сучасних війн, тероризм і природу всепоглинаючого відчаю. На сторінках книги він показує нам життя людей, для яких це почуття стало вірним супутником — бідняків і біженців з Афганістану, Палестини, Іраку, Сирії — і пропонує разом із ними оплакати втрату насильно відібраної свободи. Звертаючись до сюжетів фільмів Паоло Пазоліні, робіт Френсіса Бекона, фотографій Ахлама Шіблі й Йитки Ханзлової, а також згадуючи «Дивлячись на чужі страждання» Сьюзен Сонтаг, Бёрджер аналізує, як мистецтво як інструмент опору репресивній політиці може допомогти подолати біль, страх і ненависть.